Історія

  • 17 жовтня 2014, 14:43 | Історія християнства в Україні | 

    Леонід Тимошенко. Historia ecclesiastica institutionalis contemporalis

    Постаті церковної історії, здебільшого, маловідомі широкому колу громадськості (вони рідко потрапляють на сторінки підручників), тому потребують своєрідної «розкрутки», ними потрібно «населити» історію. За великим рахунком, ідеться про те, щоб сакралізувати простір та дискурс ранньомодерної історії, у відповідності до реалій тогочасного суспільства (я тут не зупинявся на тому, хто й коли його секуляризував).

  • 14 квітня 2014, 14:12 | Історія християнства в Україні | 

    Світлана Кагамлик. Освітній рівень та духовно- інтелектуальне становлення української православної церковної еліти XVII-XVIII ст.

    Для будь-якої спільноти важливою є роль еліти як носія суспільних та історичних традицій, рівень її відкритості, ідеологічні та суспільні погляди, асиміляція національної еліти іншою культурою. Відповідно це стосується і укра­їнської православної церковної еліти ранньомодерного часу, реконструкція особового складу якої та з’ясування місця в суспільстві потребує докладного вивчення, окрім власне церковно-релігійної, культурно-просвітницької та іншої діяльності, також мотивації вчинків та поглядів окре­мих осіб, кола спілкування, рівня освіченості та багатьох інших питань.

  • 11 березня 2014, 16:40 | Історія християнства в Україні | 

    Елла Якимів. Поява латинських ченців і становлення католицьких чернечих орденів в Україні (Х-ХV ст.)

    Найкоротший шлях католицького місіонерства лежав через Польщу. Зміцнення у X столітті, після прийняття християнства, Польської держави сприяло активізації її зовнішньополітичних планів щодо сусідніх країн. Щоб схилити на свій бік Католицьку церкву, польський князь Болеслав підтримував латинських місіонерів, які саме в цей час прагнули здійснити широку програму навернення до християнства язичників - народів Помор’я та Прибалтики.

  • 19 грудня 2013, 13:53 | Історія християнства в Україні | 

    Катерина Борисенко. Полемічні трактати антикатолицького спрямування в контексті української літератури др. пол. XVII–XVIII ст.

    У др. пол. XVII—XVIII ст. у вітчизняній літера­турі активно проявляється полеміка антикатолицького спрямування. Продовжуючи традиції попередньої доби, вона доволі часто була полем, де з’ясовувалися не лише богословські питання, а й інші важливі для тогочасного українського суспільства проблеми. До характерних рис полемічних роз­прав окресленого періоду варто віднести спокійний тон викладу, посилення наукового компоненту, апелювання до широкого кола східних та західних авторів.

  • 4 жовтня 2013, 13:01 | Історія християнства в Україні | 

    Юрій Стецик. Становище монастирських маєтностей у період міжконфесійного протистояння православних та уніатів Перемишльської єпархії (XVII століття)

    Однією із форм захисту своєї віри стало за­снування у власних землеволодіннях православ­них монастирів. Переконливим доказом цього може слугувати аналіз фундаційної документа­ції. То ж зупинимось докладніше на огляді однієї із типових шляхетських монастирських фунда­цій із метою з’ясування їхнього значення у збе­реженні і плеканні прадавніх православних тра­дицій.

  • 23 вересня 2013, 17:25 | Історія християнства в Україні | 

    Тетяна Шевченко. Рекрутація русинів до єзуїтського ордену (остання чверть 16 - середина 17 ст.): на прикладі викладацького складу шкіл в українських землях Польської провінції Товариства Ісуса

    Зростання кількості покликань серед русинів до Товариства Ісуса розпочалось у 1610-1620-х рр. та супроводжувалося збільшенням тем­пів рекрутації та кількості єзуїтських домів у Польській провінції ордену. Про успішність єзуїтської місії свідчить друге місце України-Русі серед ін­ших рекрутаційних реґіонів Речі Посполитої — вихідці з руських земель становили понад 25% серед єзуїтського шкільного персоналу.

  • 11 вересня 2013, 12:46 | Історія християнства в Україні | 

    Наталія Родіонова. Релігія як чинник формування мультикультурного простору: досвід Слобожанщини ХІХ століття

    В силу інтенсивних контактів і взаємовпливів різних культур та конфесій слобожанський соціум у ХІХ столітті зазнає знакової трансформації та характеризується появою нових форм організації культурних процесів і нових ціннісних орієнтирів, адже духовна і матеріальна культура цього регіону увібрала в себе найрізноманітніші прояви більше ніж двадцяти культурно-національних стихій.

  • 30 серпня 2013, 14:27 | Історія богослов’я | 

    о. д-р. Михайло Лесів. Провідні ідеї Львівського З'їзду українських богословів 1936 року

    Сучасне українське богослов’я переживаючи фундаментальний етап відновлення одночасно знаходиться в процесі пошуку автентики. З одного боку це важкий і не зрозумілий період, бо не видно «єдиної і правильної» системи на якій можна оперти всі досліждення, але поглянувши з іншої перспективи – це період великих можливостей, бо чесна, незаангажована богословська праця, здебільшого, є передумовою достойного представлення Євангельської Новини для сучасного суспільства. Дана стаття є короткою історично-богословською розвідкою богословського мислення Української Греко-Католицької Церкви в довоєнний період. Бо також і тоді Церква прагнула і працювала над зміцненням свого автентичного образу.

  • 15 серпня 2013, 13:12 | Історія християнства в Україні | 

    Вікторія Любащенко. Боротьба митрополита Кипріяна за Галицьку кафедру (сторінка з церковного життя Галицького регіону)

    Історію з Новогрудським собором слід розглядати в одному ряду з конфліктом, що виник між Йоаном Бабою і митрополитом Кипріяном. І в першому, і в другому випадках маємо відголоски напруженої боротьби Галицької митрополії за свою незалежність. Вона тривала, як бачимо, навіть тоді, коли від митрополії залишилось лише дві єпископії, а Галицько-Волинське князівство вже втратило свою державність.

  • 18 червня 2013, 15:06 | Історія богослов’я | 

    Світлана Сухарєва. Художньо-естетичний рівень польськомовної парадигми полемічного дискурсу XVII ст.

    Блок богословської проблематики, узагальнений Петром Скаргою, став схемою для наслідування не лише з боку уніатів, а й у різних модифікаціях проявився у творчості опонентів ортодоксійного спрямування: Мелетія Смотрицького, Захарії Копистенського, Андрія Мужиловського та ін.

  • 10 червня 2013, 12:12 | Історія християнства в Україні | 

    Професор Ігор Шевченко. Візантія і слов’яни *

    Те, чи вплив Візантії на слов’ян був позитивним явищем чи ні, доводиться вирішувати славістам, а не візантиністам. Правда, коли Макіавеллі вже писав Правителя й Міркування про Тита Лівія, московські книжники все ще ліпили свої політичні доктрини з різного візантійського матеріалу VI, IX й XII століть. Однак, це не провина Візантії, що православним слов’янам так довго довелося виходити з-під її чарів.

  • 1 квітня 2013, 11:52 | Історія християнства в Україні | 

    Елла Бистрицька. Росія у східній політиці Ватикану: проект Папи Лева ХІІІ

    Для Ватикану зближення з царською Росією відкривало нові перспективи відновлення унійної роботи серед православних. Унія Російської Православної Церкви з Римською завжди була пріоритетом Східної політики Апостольського Престолу. Люб’язно обмінявшись листами з нагоди свого обрання, папа Лев XIII та Олександр II розпочали переговори про встановлення дипломатичних відносин. 24 грудня 1882 р. була підписана угода, згідно якої відновлювалася католицька ієрархія у Росії.

  • 26 лютого 2013, 12:38 | Історія християнства в Україні | 

    Леонтій Войтович. Проблеми галицько-болгарських стосунків у першій третині XIII століття

    Проблеми присутності Галицького князівства на Нижньому Дунаї, галицько-візан­тійських та галицько-болгарських стосунків належать до питань, полеміка навколо яких триває ще з другої половини ХІХ ст. З них чи не найменш дослідженим періодом залиша­ється перша третина ХІІІ ст., коли після загибелі князя Романа Мстиславича розпочався довгий період боротьби за його спадщину.

  • 20 лютого 2013, 15:39 | Історія християнства в Україні | 

    Т. О. Кулініч. Послання митрополита Київського Іоанна ІІ

    Послання Іоанна ІІ до антипапи Климента ІІІ являє собою оригінальний та з низки причин унікальний зразок полемічного послання. Його глибше дослідження та компаративний аналіз в контексті інших творів Іоанна та інших митрополичих послань сприятиме повнішому явленню про давньоукраїнську літературу раннього Середньовіччя.

  • 29 січня 2013, 12:26 | Історія християнства в Україні | 

    Віктор Кічера. Освітньо-релігійна діяльність реформованих василіанських монахів на Закарпатті у 20-30-х рр. ХХ ст.

    Діяльність ЧСВВ мала яскраво виражений проукраїнський напрям. Створення інтернатів давало можливість бідній і в першу чергу сільській молоді отримувати повноцінну освіту за дуже низьку оплату, а то й безкоштовно. Як релігійне, так і світське виховання займало надзвичайно важливу нішу, виконуючи велику, в першу чергу, соціальну роль. Вершиною освітньо-виховної роботи було відкриття гімназії з українською мовою навчання.

  • 15 січня 2013, 16:29 | Історія християнства в Україні | 

    Тарас Антошевський. Українське церковно-суспільне життя в Галичині в останні роки ХІХ століття

    Дев’яності роки XIX століття були певною мірою переломним етапом суспільно-політичного і церковного життя Галичини: виникають окремі українські політичні партії, формуються поважні українські представництва в австрійському парламенті та Галицькому сеймі, в наслідок так званої “нової ери” активізується і набирає нові організаційні форми науково-культурне життя галицьких українців.

  • 27 листопада 2012, 15:04 | Історія християнства в Україні | 

    Проф. Ярослав Дашкевич. Конфесійні та культурні контакти Київської Русі у ІХ - першій половині ХІІІ століть

    Східна Європа і, зокрема, Русь були територією, на якій - довкола вірменських факторій, розташова­них на торговельних шляхах Південь-Північ, - здійснювалася обме­жена стихійна місіонерська діяль­ність в дусі вірменського григоріянства. Носієм релігійної пропаганди було, мабуть, значною мірою, ку­пецтво. Місіонерська діяльність се­ред русів припинилася після оста­точної перемоги візантійського пра­вослав’я, але вірменське григоріян­ство, як й інші східні християнські Церкви (крім греків, болгарів - пра­вославних, також сирійці - яковіти), відіграло певну роль у підготовці грунту для перемоги християнсько­го віровчення. Хоча поширення григоріянства після 988 року зупини­лося, воно зуміло закріпити свої по­зиції на Русі, заклавши підвалини під власну церковну організацію.

  • 22 листопада 2012, 14:01 | Історія християнства в Україні | 

    о. д-р. Іван Музичка. Іван Франко - Українському народові невідомий християнин (До питання сповіді І. Франка))

    Важусь, отже, сказати — великим християнином був наш Франко і, на жаль, невідомим нашому народові. Франко зробив багато своїм словом для тих, про яких Христос скаже: “Ви мені це зробили!”

  • 9 листопада 2012, 12:17 | Історія християнства в Україні | 

    Руслан Делятинський. Регулювання правового статусу Греко-Католицької Церкви в контексті подій радянсько-польської війни 1920-1921 рр. (на прикладі Станиславівської єпархії)

    Ризький договір став підставою для клопотання Польщі перед міжнародними організаціями щодо визнання її прав на Східну Галичину. Водночас, керуючись політикою “доконаних фактів”, польський уряд 1 вересня 1921 р. остаточно скасував Галицьке Намісництво і ввів в дію воєводський устрій в Східній Галичині, що мав на меті уніфікувати її політико-адміністративний поділ із загальнопольським. Звичайно, що всі функції Намісництва в церковно-релігійних справах перейшли в повному обсязі до воєводських урядів.

  • 13 серпня 2012, 17:09 | Історія християнства в Україні | 

    Професор Ігор Шевченко. Політика Візантійського Патріархату у Східній Європі в XIV ст.

    Свою політичну лінію патріархатові довелося виробляти в час, коли на Русі відбувалося дедалі більше політичне й культурне розшарування. Наслідком цього процесу було те, що, починаючи від половини XV ст., київський і московський митрополичі престоли довгий час проіснували нарізно. Від кінця XVII і до останніх десятиліть XX ст. процес став відбуватися у зворотньому напрямку: Російська церква поволі підкорювала собі київські православні, а згодом і уніатські єпархії. У 1990-х рр., схоже, почався новий рух у зворотньому напрямку.