Історія богослов’я

  • 14 квітня 2014, 14:12 | Історія християнства в Україні | 

    Світлана Кагамлик. Освітній рівень та духовно- інтелектуальне становлення української православної церковної еліти XVII-XVIII ст.

    Для будь-якої спільноти важливою є роль еліти як носія суспільних та історичних традицій, рівень її відкритості, ідеологічні та суспільні погляди, асиміляція національної еліти іншою культурою. Відповідно це стосується і укра­їнської православної церковної еліти ранньомодерного часу, реконструкція особового складу якої та з’ясування місця в суспільстві потребує докладного вивчення, окрім власне церковно-релігійної, культурно-просвітницької та іншої діяльності, також мотивації вчинків та поглядів окре­мих осіб, кола спілкування, рівня освіченості та багатьох інших питань.

  • 19 грудня 2013, 13:53 | Історія християнства в Україні | 

    Катерина Борисенко. Полемічні трактати антикатолицького спрямування в контексті української літератури др. пол. XVII–XVIII ст.

    У др. пол. XVII—XVIII ст. у вітчизняній літера­турі активно проявляється полеміка антикатолицького спрямування. Продовжуючи традиції попередньої доби, вона доволі часто була полем, де з’ясовувалися не лише богословські питання, а й інші важливі для тогочасного українського суспільства проблеми. До характерних рис полемічних роз­прав окресленого періоду варто віднести спокійний тон викладу, посилення наукового компоненту, апелювання до широкого кола східних та західних авторів.

  • 30 серпня 2013, 14:27 | Історія богослов’я | 

    о. д-р. Михайло Лесів. Провідні ідеї Львівського З'їзду українських богословів 1936 року

    Сучасне українське богослов’я переживаючи фундаментальний етап відновлення одночасно знаходиться в процесі пошуку автентики. З одного боку це важкий і не зрозумілий період, бо не видно «єдиної і правильної» системи на якій можна оперти всі досліждення, але поглянувши з іншої перспективи – це період великих можливостей, бо чесна, незаангажована богословська праця, здебільшого, є передумовою достойного представлення Євангельської Новини для сучасного суспільства. Дана стаття є короткою історично-богословською розвідкою богословського мислення Української Греко-Католицької Церкви в довоєнний період. Бо також і тоді Церква прагнула і працювала над зміцненням свого автентичного образу.

  • 18 червня 2013, 15:06 | Історія богослов’я | 

    Світлана Сухарєва. Художньо-естетичний рівень польськомовної парадигми полемічного дискурсу XVII ст.

    Блок богословської проблематики, узагальнений Петром Скаргою, став схемою для наслідування не лише з боку уніатів, а й у різних модифікаціях проявився у творчості опонентів ортодоксійного спрямування: Мелетія Смотрицького, Захарії Копистенського, Андрія Мужиловського та ін.

  • 26 квітня 2012, 16:16 | Історія богослов’я | 

    Андрій Баумейстер. Становлення схоластики: дискусія про предестінацію

    Суть же дискусії полягала не у питання, чи застосовувати діалектику до прояснення істин віри, а радше у тому – яким чином правильно користуватися діалектикою у таких важливих справах. «Вивчення логіки отримує все більшу вагу в рамках студій artes liberales.

  • 31 травня 2011, 10:35 | Історія богослов’я | 

    Юрій Чорноморець. Візантійський неоплатонізм: дві лекції в Києво-Могилянській Академії.

    30 травня 2011 року Юрій Чорноморець прочитав дві гостьові лекції в НАУКМА.

  • 16 квітня 2011, 16:14 | Історія богослов’я | 

    Геннадій Христокін. Філософія грецької патристики як східно-християнський неоплатонізм

    Грецька патристика є східно-християнським неоплатонізмом — самостійним синтезом трьох складових: християнського світогляду отців Церкви, платонізму та арістотелізму. При цьому слід пам’ятати, що християнський світогляд зазнає історичних змін і в синтезі християнського неоплатонізму приймає участь саме в тому вигляді, яким його мали грецькі отці Церкви, та безумовно має певні відмінності від світогляду чи перших християн, чи протестантів, чи сучасних православних.

  • 22 січня 2011, 13:07 | Історія богослов’я | 

    Віктор Котусенко. Вчення про «причетність» Богу як онтологічний вимір теорії аналогії буття у Томи Аквінського

    Загалом, спадщина Псевдо-Діонісія Ареопагіта відіграла значну роль у становленні доктрини аналогії буття у Аквіната, як на це вже було вказано. Наприклад, саме завдяки обробці корпусу „Ареопагітик” у європейське філософсько-теологічне середовище потрапляє уявлення про „еміненцію” (супереміненцією) атрибутів Бога. Деякі тексти Аквіната демонструють тісний зв’язок між вченням про аналогію буття та еміненцією (In De div. nom., cap. 1 l. 3).

  • 21 грудня 2010, 17:06 | Історія богослов’я | 

    Юрий Черноморец. Учение Фомы Аквината о Боге и Его созерцании человеком

    Согласно учению Фомы, представлять отдельно энергии, которые отличались бы от сущности Бога — значит думать о Боге по аналогии с материальными предметами, воображать Бога подобным солнцу, а «энергии» представлять наподобие «лучей».

  • 2 грудня 2010, 19:11 | Історія богослов’я | 

    Андрей Баумейстер. Вера как целостный акт человеческого познания: томистские медитации. Медитация первая.

    Вера – адекватная форма общения человека с Богом. И в этом общении заложены все уровни человеческого существования: разум, воля, чувства, психологические и эмоциональные состояния, поиски и сомнения, подъемы и падения. Вера представляет собой оптимальный способ общения человека с Богом в ситуации земной жизни.

  • 29 листопада 2010, 18:17 | Історія богослов’я | 

    Юрій Чорноморець. Філософська теологія Максима Сповідника

    Бог Максима мислить Себе через енергії, що тотожні сутності, але розрізняються як здійснені через Трьох. Бог суттєво-персоналістично переживає щастя буття, усвідомлює власне блаженство, щастя мислення, свободи, спілкування.

  • 23 листопада 2010, 10:37 | Історія богослов’я | 

    Дмитрий Бирюков. Ареопагитский корпус: учение о Боге и о Божественных именах

    Богословський портал продолжает разговор об апофатической и антиметафизической теологии Ареопагитик, умело «упакованной» неизвестным автором в традиционную и метафизическую упаковку.

  • 17 листопада 2010, 22:22 | Історія богослов’я | 

    Акиндин. Исповедание веры.

    Акиндин – один из византийских платоников, участник паламитских споров. Его «Исповедание веры» - прямая альтернатива «Святогорскому томосу».

  • 7 листопада 2010, 19:31 | Історія богослов’я | 

    Игумен Сильвестр (Стойчев). Жизнь и богословие Михаила Тареева

    Прочтение сочинений Михаила Тареева исходя из трагической ситуации человека двадцатого века – дело будущего. Пока что богословская мысль еще слишком соотносят творчество Михаила Тареева с его собственным контекстом, в то время как он творил как предтеча, предупреждавший о трагедиях двадцатого века и искавший – еще до Карла Барта – то христианство, которое способно остаться действенным во времена крушения всех твердынь: веры в прогресс, веры в человечность человека, веры в силу традиции…

  • 12 жовтня 2010, 18:47 | Історія богослов’я | 

    Юрій Чорноморець. Візантійська дискусія про ікони в її смисловому аспекті

    Перемога іконошанувальників була не лише подією в релігійній сфері, але і подією в історії ідей, явищем в історії філософської та філософсько-теологічної думки.

  • 11 жовтня 2010, 00:11 | Історія богослов’я | 

    О. Павло Гаврилюк. Тема участі Бога в людському стражданні у ранньохристиянському богослов’ї мучеництва

    Диякон Православної Церкви в Америці Павло Гаврилюк, корінний киянин, сьогодні — професор патрології богословского факультету університету св. Томи Аквинського в м. Сент Пол, штат Мінесота, США.

  • 1 жовтня 2010, 08:29 | Історія богослов’я | 

    Юрій Чорноморець. Філософія історії св. Максима Сповідника

    В філософії історії Максима Сповідника досягнення людської довершеності стає завданням не лише життя окремого містика чи церковної общини, але і всієї історії людства. Сенсом загальної історії є моральна історія людства, що мала б бути прогресом моральності, а тому процесом «повернення» до Бога.

  • 27 вересня 2010, 12:36 | Історія богослов’я | 

    Юрий ВЕСТЕЛЬ. Проблема онтологии личности в связи с происхождением термина upostasis

    Одна из очевидных особенностей многих нынешних богословских текстов – голословность делаемых утверждений, неосновательность выдвигаемых тезисов, воздушная легкость широких обобщений.

  • 12 вересня 2010, 00:45 | Історія богослов’я | 

    Паламізм як особлива форма візантійського неоплатонізму

    Історично останньою формою візантійського неоплатонізму став паламізм – філософська теологія Григорія Палами та його учнів, що була сформована як цілісне вчення в 1330-ті роки та переживала складну еволюцію аж до власного занепаду в середині XV століття.

  • 12 вересня 2010, 00:38 | Історія богослов’я | 

    Полеміка з античним неоплатонізмом в містико-символічній антропології св. Максима Сповідника

    Максим створює нову (в межах метафізики існування) антропологію, в якій людське не є виключно розумним і споглядальним, але і розсудковим, і вольовим, і пристрасним, і тілесним. Максим знаходить в неоплатонічній метафізиці причинності основу для наявності у людини багатьох елементів та багатьох здібностей.