Богослов'я

  • 13 жовтня 2015, 17:00 | Канонічне право

    Ліц. Андрій Ханас. Реформа процесу визнання недійсності подружжя

    Багато ЗМІ, наввипередки один одному, публікували власні стрічки новин з заголовками на кшталт «Папа спростив і скоротив процедуру церковного розлучення»; «Відтепер процеси в церковних трибуналах будуть безкоштовними», «Папа Франциск дозволив католикам розлучення» і тд. Що ж насправді відбулося?

  • 23 червня 2015, 13:11 | Українська богословська традиція | 

    о. Олег Гірник. Богословський авангард: «радикальна ґотика»

    У моєму випадку «радикальна ґотика» є радше поетичним образом, за лаштунками якого стоїть релігійна феноменологія з есхатологічною й апофатичною складовою.

  • 19 травня 2015, 15:22 | Канонічне право | 

    о. д-р. Андрій Танасійчук. Інститути чернечого життя в східному канонічному праві. Деякі основні поняття

    Чернече життя є школою, яка свою ціль бачить в удосконаленні і святості християнського способу життя. Цей стан досконалості, в свою чергу, не обмежується на освяченні особистого життя монаха чи ченця, але має провадити до служіння в Церкві.

  • 17 березня 2015, 17:21 | Сучасне богослов’я

    о. Олег Гірник. Богословський авангард

    Постконфесійність стає загальною рисою богослов’я, адже виклики перед людством, а значить перед богослов’ям, неспівмірні. (Ми, в Україні сущі, це особливо гостро відчуваємо). Екзистенційна напруги «або – або» визначається коротким питанням: богослов’я чи нігілізм? До речі, в цьому випадку історичний досвід російської релігійної філософії початку й богослов’я першої половини ХХ ст. був би дуже корисним, бо саме в їхньому випадку маємо приклад, коли нігілізм переміг богослов’я.

  • 9 лютого 2015, 16:27 | Канонічне право | 

    о. д-р. Андрій Танасійчук. Види, можливості і труднощі синодальності у Східних Католицьких Церквах

    Будучи «працею людських рук» східне церковне законодавство не змогло передбачити усі складні обставини і ситуації, з якими на протязі цих пройдених років зустрілись, пережили або продовжують відчувати Східні Католицькі Церкви. Тут вистачить подумати про нову і постійну імміграцію вірних з власних східних регіонів чи територій східного обряду на землі де переважає і є традиційною латинська Церква або потребу утворення нових форм синодальності у патріарших чи верховноархиєпископських Церквах.

  • 24 грудня 2014, 12:22 | Канонічне право | 

    о. д-р. Андрій Танасійчук. Канонічне положення УГКЦ у діаспорі в контексті папського розпорядження щодо одруженого священства у Східних Католицьких Церквах

    Документ, крім впровадження змін у церковній дисципліні, можна також вважати продовженням реалізації навчання Другого Ватиканського Собору, який у Декреті «Про Східні Католицькі Церкви» закликає до відновлення і збереження традицій, властивим цим Церквам

  • 24 грудня 2014, 12:13 | Українська богословська традиція | 

    прот. Андрей Дудченко. Можно ли сделать литургию общим делом?

    Не секрет, что большинство людей относятся к литургии как к некоему действию, происходящему «там», в алтаре. А те, кто стоит в храме, на это действие смотрят, как-то с ним соприкасаются, но многие ли могут сказать: «Я реально в этом участвую», «Я – тот, с помощью которого эта литургия реально совершается»?

  • 27 листопада 2014, 11:27 | Канонічне право | 

    о. д-р. Андрій Танасійчук. Здійснення виконавчої влади управління в патріяршій Церкві згідно із каноном 82 § 1, 1 ККСЦ

    У патріярших і верховноархиєпископських Церквах виконавча влада управління зосереджена в особі їхнього Предстоятеля[9]. Для кращого вивчення патріяршого і верховноархиєпископського уряду потрібно зосередитись на конкретній нормі права, а саме на каноні 82 § 1, 1 Східного Кодексу, дослідження якого більш детально поглибить розуміння питань, пов'язаних із адміністраційною владою у Церквах свого права із цим статусом.

  • 10 жовтня 2014, 11:42 | Канонічне право | 

    о. д-р. Андрій Танасійчук. Листи на свячення

    Тема litterae dimissoriae, яка є предметом вивчення цього дослідження, власне, є однією із тих, що регулюють відносини між Єпископами, а також між Єпископом і пресвітерами чи дияконом. Існування такого листа-дозволу в адміністративній діяльності Церкви найперше дозволяє уникнути ситуацій, в яких до свячень можуть бути допущені особи, які не можуть стати священнослужителями. Крім того, ці листи в особливий спосіб підкреслюють, що кожний священик і диякон після хіротонії не може творити певну автономію у своїй душпастирській діяльності

  • 23 вересня 2014, 12:40 | Сучасне богослов’я | 

    Микола Романюк. Богослов’я Церкви у час війни

    Загально відомо, що те, у що у ми віримо визначає як ми живемо. А те, як ми живемо, що робимо і від чого утримуємося виказує наші вірування, тобто богослов’я.

  • 5 вересня 2014, 14:06 | Сучасне богослов’я | 

    о. д-р. Кирил Говорун. Засади політичної теології в українському контексті

    Політична теологія або публічна екклезіологія - це важливий напрямок студій, який відкривається в Могилянці. Він має великий потенціал у вирішенні цілої низки проблем, які зараз стоять перед Україною: формування громадянського суспільства, виховання відповідальних громадян, протистояння тероризму та сепаратизму, які прикриваються хоругвами, та нарешті подолання розділення українського Православ’я.

  • 16 серпня 2014, 00:07 | Вчення про Церкву | 

    о. д-р. Ярослав Буцьора. Автокефалія Православної Церкви в Україні

    Визнання Матері-Церкви є вирішальним для процесу і можливого визнання автокефалії помісної Церкви в Україні. Нині Мати-Церква може послужити двояким чином. З одного боку, визнанням і прийняттям автентичних місцевих етнічних особливостей. З іншого боку, Мати-Церква зцілює розкол у житті Православної Церкви в Україні й забезпечує необхідні умови для автокефалії. Виходячи з цих умов, сьогодні ми отримали неймовірну можливість для Православної Церкви в Україні стати повністю незалежною, що гарантуватиме унікальність і справжність антропологічних особливостей її віруючих.

  • 11 серпня 2014, 11:12 | Місійне богослов’я | 

    Игорь Маков. Проблема инкультурации и экуменизма - вопрос о границах

    Инкультурация - это процесс, цель которого состоит в том, чтобы дать возможность человеку услышать и понять Благую Весть. Однако после того, как он ее услышит, поймет и примет в сердце, инкультурация теряет свое значение. Человек с "верующим сердцем" (Рим 10:9) начинает создавать новую христианскую культуру. Человек, в процессе инкультурации усвоивший Благую Весть и уверовавший, начинает новый процесс - процесс христианизации культуры, чего мы пока в Индии не наблюдаем.

  • 22 липня 2014, 12:04 | Канонічне право | 

    о. д-р. Андрій Танасійчук. Закони, рішення і адміністративні акти Синоду єпископів Патріаршої Церкви

    Синод Єпископів є компетентний приймати рішення, які допомагають реалізовувати основну місію Церкви – спасіння людської душі. Тому найважливішим завданням у цій праці є детальний аналіз, тлумачення і диференціація у церковному праві таких понять, як закон і синодальні рішення, прийняті законодавчою владою окремої Церкви свого права.

  • 12 червня 2014, 12:07 | Канонічне право | 

    о. д-р. Андрій Танасійчук. Екзарх і Екзархія у церковному праві. Деякі основні поняття

    Церковна адміністративна одиниця під назвою екзархія перед тим, як почати існувати у тій формі, що сьогодні є у Католицькій Церкві, пройшла довгу історію розвитку. Найперше потрібно згадати, що екзархія у перші віки християнства, особливо після медіоланського едикту, представляла собою сукупність різних окремих дієцезії і митрополій конкретної території, над якими для управління був поставлений Екзарх і виконував її в ім'я Римського Архиєрея.

  • 21 травня 2014, 16:41 | Канонічне право | 

    о.д-р Андрій Танасійчук. Канонічна процедура посилання та відкликування східних священнослужителів на території де немає єрархічних структур УГКЦ

    Правильний підхід розуміння існуючої норми права у Церкві від самого початку заключеної договору про працю священнослужителя у новій ієрархічній церковній одиниці, дозволить уникнути багатьох проблем, які можуть виникнути пізніше, а саме із оформленням працевлаштування священнослужителя в органах державної влади нового місця його перебування, а також дозволить уникнути ситуацій через які вірні були би зумовлені довго чекати на свого душпастиря.

  • 11 травня 2014, 11:14 | Українська богословська традиція | 

    о. Андрій Дудченко. Українська Православна Церква в пошуках української ідентичності

    Для того, щоб УПЦ відчувалася “своєю” в українському суспільстві, слід продовжувати робити кроки до української ідентичності. Кажучи “українська”, я маю на увазі не стільки етнічну ознаку, скільки національну. Справа не тільки в тому, щоб впроваджувати, скажімо, українську мову як богослужбову, хоча й це потрібно. Є й інші прості та не дуже прості речі, що можуть допомогти УПЦ ставати більшою мірою “своєю” для українського суспільства.

  • 10 травня 2014, 18:08 | Українська богословська традиція | 

    Д-р. Юрій Чорноморець. Вселенськість помісної церкви як вимога еклезіології та перспективи київського християнства

    Повернення до вселенського характеру українського православ’я – завдання для всієї української церковної громади, а не лише для ієрархів. Що ми зробили для того щоб голос українського богослов’я звучав у сучасних дискусіях про майбутнє світу та християнства? Сьогодні бути собою, зберігати власну ідентичність означає одне: бути у діалозі з іншими, знаходити себе знову і знову.

  • 14 квітня 2014, 12:39 | Сучасне богослов’я

    о. Живко Панев. Декілька заміток щодо автокефалії

    Історія Православної Церкви XIX і XX ст. відзначається збіль­шенням кількости автокефальних Церков. Православна літерату­ра багата на публікації, що стосуються появи автокефалії в цей період історії Церкви. Дискусії стосовно автокефалії забарвлені також шовіністичними висловлюваннями та суперечками, які за­гострювали відносини між православними Церквами, збентежу­вали вірних та дискредитували Церкву в очах неправославних.

  • 11 березня 2014, 16:49 | Сучасне богослов’я | 

    Ольга Липка. Християнська родина в інформаційному просторі: реакція на виклики часу

    Нинішні умови розбудови інформаційного суспільства не сприяють інтеграції родинного життя. Пропагується і реалізується утилітарний підхід до життя, коли кожен дбає про своє. За цих обставин Католицька Церква устами своїх Понтифіків, богословів та філософів не перестає нагадувати про велику цінність християнської родини.