Українська богословська традиція

  • 23 червня 2015, 13:11 | Українська богословська традиція | 

    о. Олег Гірник. Богословський авангард: «радикальна ґотика»

    У моєму випадку «радикальна ґотика» є радше поетичним образом, за лаштунками якого стоїть релігійна феноменологія з есхатологічною й апофатичною складовою.

  • 17 березня 2015, 17:21 | Сучасне богослов’я

    о. Олег Гірник. Богословський авангард

    Постконфесійність стає загальною рисою богослов’я, адже виклики перед людством, а значить перед богослов’ям, неспівмірні. (Ми, в Україні сущі, це особливо гостро відчуваємо). Екзистенційна напруги «або – або» визначається коротким питанням: богослов’я чи нігілізм? До речі, в цьому випадку історичний досвід російської релігійної філософії початку й богослов’я першої половини ХХ ст. був би дуже корисним, бо саме в їхньому випадку маємо приклад, коли нігілізм переміг богослов’я.

  • 9 лютого 2015, 16:27 | Канонічне право | 

    о. д-р. Андрій Танасійчук. Види, можливості і труднощі синодальності у Східних Католицьких Церквах

    Будучи «працею людських рук» східне церковне законодавство не змогло передбачити усі складні обставини і ситуації, з якими на протязі цих пройдених років зустрілись, пережили або продовжують відчувати Східні Католицькі Церкви. Тут вистачить подумати про нову і постійну імміграцію вірних з власних східних регіонів чи територій східного обряду на землі де переважає і є традиційною латинська Церква або потребу утворення нових форм синодальності у патріарших чи верховноархиєпископських Церквах.

  • 24 грудня 2014, 12:13 | Українська богословська традиція | 

    прот. Андрей Дудченко. Можно ли сделать литургию общим делом?

    Не секрет, что большинство людей относятся к литургии как к некоему действию, происходящему «там», в алтаре. А те, кто стоит в храме, на это действие смотрят, как-то с ним соприкасаются, но многие ли могут сказать: «Я реально в этом участвую», «Я – тот, с помощью которого эта литургия реально совершается»?

  • 10 жовтня 2014, 11:42 | Канонічне право | 

    о. д-р. Андрій Танасійчук. Листи на свячення

    Тема litterae dimissoriae, яка є предметом вивчення цього дослідження, власне, є однією із тих, що регулюють відносини між Єпископами, а також між Єпископом і пресвітерами чи дияконом. Існування такого листа-дозволу в адміністративній діяльності Церкви найперше дозволяє уникнути ситуацій, в яких до свячень можуть бути допущені особи, які не можуть стати священнослужителями. Крім того, ці листи в особливий спосіб підкреслюють, що кожний священик і диякон після хіротонії не може творити певну автономію у своїй душпастирській діяльності

  • 5 вересня 2014, 14:06 | Сучасне богослов’я | 

    о. д-р. Кирил Говорун. Засади політичної теології в українському контексті

    Політична теологія або публічна екклезіологія - це важливий напрямок студій, який відкривається в Могилянці. Він має великий потенціал у вирішенні цілої низки проблем, які зараз стоять перед Україною: формування громадянського суспільства, виховання відповідальних громадян, протистояння тероризму та сепаратизму, які прикриваються хоругвами, та нарешті подолання розділення українського Православ’я.

  • 12 червня 2014, 12:07 | Канонічне право | 

    о. д-р. Андрій Танасійчук. Екзарх і Екзархія у церковному праві. Деякі основні поняття

    Церковна адміністративна одиниця під назвою екзархія перед тим, як почати існувати у тій формі, що сьогодні є у Католицькій Церкві, пройшла довгу історію розвитку. Найперше потрібно згадати, що екзархія у перші віки християнства, особливо після медіоланського едикту, представляла собою сукупність різних окремих дієцезії і митрополій конкретної території, над якими для управління був поставлений Екзарх і виконував її в ім'я Римського Архиєрея.

  • 11 травня 2014, 11:14 | Українська богословська традиція | 

    о. Андрій Дудченко. Українська Православна Церква в пошуках української ідентичності

    Для того, щоб УПЦ відчувалася “своєю” в українському суспільстві, слід продовжувати робити кроки до української ідентичності. Кажучи “українська”, я маю на увазі не стільки етнічну ознаку, скільки національну. Справа не тільки в тому, щоб впроваджувати, скажімо, українську мову як богослужбову, хоча й це потрібно. Є й інші прості та не дуже прості речі, що можуть допомогти УПЦ ставати більшою мірою “своєю” для українського суспільства.

  • 10 травня 2014, 18:08 | Українська богословська традиція | 

    Д-р. Юрій Чорноморець. Вселенськість помісної церкви як вимога еклезіології та перспективи київського християнства

    Повернення до вселенського характеру українського православ’я – завдання для всієї української церковної громади, а не лише для ієрархів. Що ми зробили для того щоб голос українського богослов’я звучав у сучасних дискусіях про майбутнє світу та християнства? Сьогодні бути собою, зберігати власну ідентичність означає одне: бути у діалозі з іншими, знаходити себе знову і знову.

  • 6 лютого 2014, 15:37 | Українська богословська традиція | 

    Лариса Довга. Моральна чеснота як цінність в українській духовній культурі другої половини XVII ст.

    В Україні другої половини XVII - початку XVIII ст. секулярна етика була відома хіба що за творами західних мислителів. На її відлуння потрапляємо у таких «неакадемічних» для дослідника філософської думки джерелах, як шкільні драми та вірші, курси риторики чи так звані «козацькі літописи».

  • 28 січня 2014, 14:01 | Українська богословська традиція | 

    бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ. Чин монашества у ЧСВВ - сучасний обряд

    Вступне випробування – Вступний курс до василіанського чернечого життя дає кандидатові можливість ознайомитись з особливостями чернечого життя у Чині. Кандидат, під проводом призначеного йому монаха, має можливість перевірити та утвердити своє християнське покликання.

  • 17 січня 2014, 14:26 | Українська богословська традиція | 

    Сергій Головащенко. Церковнослов'янська та слов'яно-руська біблійна книжність у Київській духовній академії: текстуальна «присутність» і проблема дослідження.

    Статтю присвячено проблемі дослідження слов'янської Біблії в Київській духовній академії XIX - поч. XX cm. Святе Письмо слов'янською мовою представлене як важливе джерело вітчизняної православної літургійної та богословської традиції.

  • 16 жовтня 2013, 10:32 | Українська богословська традиція | 

    о. Олег Гірник. Я. Дашкевич й М. Епштейн: Парадокси «Духовного відродження»

    Якщо ж «світильник комуністичного розуму» справді згас, унікальний совєтський атеїзм перестав бути офіційною ідеологією, а релігія повернулась у природне середовище – то саме атеїзм (а не релігія!), як історичний експонат з минулого, мав опинитись в музеї. І навпаки, чи в існуванні львівського «Музею історії релігії» (вже без атеїзму!) не присутній певний символізм: атеїзм із видимої й фіксованої офіційної ідеології трансформувався у прихований, анонімний різновид якби-релігії?

  • 10 жовтня 2013, 21:03 | Українська богословська традиція | 

    Унійність як виклик: богословський дискурс сучасності та інтелектуальне майбутнє Греко-Католицької Церкви. Роздуми історика богослов’я

    Доповідач: о. д-р Юрій Аввакумов, Університет Нотр-Дам, США.

  • 4 жовтня 2013, 12:49 | Українська богословська традиція | 

    Ольга Смоліна. Типологічна різноманітність православної монастирської культури

    Монастирська культура не є монолітною. Вона єдина за своєю суттю, але різна за фор­мами втілення цієї суті. Монастирська культура не тільки створюється, а й переживається як самими ченцями, так і прочанами, оточенням, що надає їй додаткову образність, символіку, нові смисли. Мож­на припустити, що ці нашарування мають історичну, соціальну, національну та іншу динаміку.

  • 11 вересня 2013, 15:11 | Українська богословська традиція | 

    Павло Ямчук. Митрополит Могила: кілька думок про формування феномену індивідуальності та її вплив на духовну самоідентифікацію українців

    Могила відкриває навчальні заклади нового типу й започатковує друкарні, відроджує забуті пам’ятки церковної думки і перевидає їх, видає твори оригінальних митців-сучасників та працює над творами власними з однією основною метою – повернути українське суспільство до чистих джерел, змусити забути про зваби й принади цього світу.

  • 26 червня 2013, 16:52 | Українська богословська традиція | 

    Єпископ Василь Лостен. Проблема "уніатизму"

    Правда ж - у тому, що не було такого часу, коли б не існувало ка­толиків, які перебували в повному сопричасті з Католицькою Церквою і практикували християнське життя в літургійній і духовній візантійській традиції. Ніколи.

  • 17 червня 2013, 14:09 | Українська богословська традиція | 

    Йосиф Улицький. Вчення Митрополита Андрея Шептицького про молитву

    Без сумніву, митрополит Шептицький став людиною, яка гідно виконала завдання, які ставила Церква його доби. Своїми думками, ініціативами, своїм творчим духом він часто випереджував свій час. Думки митрополита нерідко знаходили відповідний ґрунт щойно після його смерті. Тому ми можемо вважати, що він є справді людиною наших часів. Про вдалість його ідей, його навчання свідчить їх сьогоднішня актуальність.

  • 10 червня 2013, 13:20 | Українська богословська традиція | 

    Д-р. Ігор Скочиляс. Біля джерел унійного тріумфалізму: релігійна програма Холмської єпархії як Slavia unita (друга половина XVII ст.) *

    У XVII-XVIII ст. холмська єрархія досить успішно конструювала нову унійну ідентичність й, у ширшому розумінні, нову релігійну програму з’єднаної з Римом Київської митрополії. Вона передбачала збереження “руської старовини”, ото-тожнення з католицьким християнством через обережне впровадження в церковну практику латинської емблематики (“новин”) та ширшу уніфікацію етосу “руської нації”.

  • 22 травня 2013, 17:32 | Українська богословська традиція | 

    Архиєпископ Ігор Ісіченко. Кирило-мефодіївські парадиґми самоідентифікації української культури

    Ймовірність причетности середньовічної Руси до апостольської праці святих Кирила і Мефодія є постійною проблемою української церковної історії. На жаль, проблемою нерозв’язною. Відомо, що Закарпаття, Західна Галичина, а, можливо, й Західна Волинь входили до складу Великоморавської держави. А отже, на цих теренах українських поселень діяльність місіонерів з числа yчнів Кирила й Методія цілком імовірна. В усякому разі, закарпатські єпархії визнають за дату хрещення свого реґіону не 988, а 863 рік.