Українські та закордонні богослови обговорювали християнський феномен Майдану

21 березня 2014, 12:01 | Теологія і суспільство | view photo | 1 |   | Код для блогу |  | 

Ірина НАУМЕЦЬ

Значення Майдану в геополітичному аспекті, його вплив на культуру людей і формування нової ідентичності та християнське обличчя революції – такі питання розглядалися на круглому столі під назвою «Майдан: небезпечні зв’язки між богослов’ям, соціологією і публічною сферою». Захід відбувся у стінах Українського католицького університету 18 березня.

«Майдан: небезпечні зв’язки між богослов’ям, соціологією і публічною сферою»

Серед учасників заходу – Хосе Казанова, професор Джорджтаунського університету, доктор соціології релігії, Міхал Лучевський, соціолог релігії, заступник директора центру дослідження думки ім. Івана Павла ІІ у Варшаві, Орися Біла, викладач кафедри філософії УКУ та о. Василь Рудейко, викладач кафедри богослів’я УКУ.

Український Майдан, на думку іноземних гостей, став для Європи прикладом християнського протистояння, попри те, що пізніше революція вилилася у силові дії.  «Ця революція базувалася не на емоціях, а на моральних вартостях і подарувала людям відчуття єдності і щастя», – відзначив Міхал Лучевський. На його думку, Польща має такі ж християнські цінності, як Україна, однак їй бракує релігійного динамізму, що проявився під час Майдану.

Хосе Казанова додав, що для нього Майдан став процесом солідарності і в громадянському, і в духовному вимірі, коли всі конфесії об’єдналися проти зла. «Майдан виграв, бо люди трималися як громадянський рух, щоб була не лише зміна політиків, але і політики як системи», – зауважив він.

«Майдан: небезпечні зв’язки між богослов’ям, соціологією і публічною сферою»

«Дух Майдану – це дух Літургії, – зазначив о. Василь Рудейко. – Сам термін літургія – це будівництво оборонного муру навколо міста».  Подібно до цього, казав отець, люди, які стояли на Майдані, стали в оборону правди, хоча раніше українцям навіювали відчуття неспроможності у рішучих діях і особистому виборі. «Літургійний аспект майдану був зціляючим, – звернув увагу служитель. – Літургія – це постійне нагадування, як і Майдан має стати серцем України, яке буде помпувати і нагадувати про ті вартості, за які полягла Небесна сотня». Як він відзначив, Майдан не був місцем політичних гасел та інтересів, адже люди виходили боротися навіть не за зміну людей в політиці, а за загальнохристиянські цінності. Отець Василь Рудейко наголосив на активній замученості християн до революційного процесу, що вилилося у початковому пацифістському характері Майдану. «Спочатку люди думали прогнати зло жартами – піснями, танцями, мирним стоянням, пізніше формували самооборону і лише після цілковитого нерозуміння з боку влади дії Майдану радикалізувалися», – зауважив служитель.

Орися БілаНа думку Орисі Білої, Майдан перестав бути місцем, а став способом свідомості. З її слів, люди перестали бачити себе через призму історичних ідентичностей, через історичні травми і позбуваються міфологем. «Предметом історії стає вже не держава, а громадяни, які творять історію, - заважила вона. -  У мене є дуже глибока підозра, що Путін боїться цього нового суспільства, бо це є початком його кінця». У такому суспільстві диктаторство обезсилюється, вважає науковець. Диктаторство опирається на три стовпи – амбіції диктатора, жорстку вертикаль влади і готовність людей виконувати накази. Однак, як зауважила Орися Біла, жоден з цих трьох засад не спрацює, якщо в суспільстві буде довіра одне до одного. «Ось чому перше, що хоче диктатор – посіяти страх між людьми і хоча те, що маємо зараз, ще не є кінцевою перемогою, однак відчуття свободи вже не відкотиш назад», – додала вона.

Хосе Казанова зауважив, що будувати нове суспільство буває тяжче, аніж руйнувати старі авторитарні системи. Як він зазначив, аби моральний прорив продовжувався, треба впровадити новий конституційний процес, у якому люди йтимуть на компроміс і на співпрацю, формувати демократичні інституції та розбудовувати громадянське суспільство.

Роман Завійський і проф. Хосе Казанова

«Майдан – це початок генези суспільства, процес будування вартостей, – підкреслив професор. – Демократична позиція є успішною, коли задля спільної мети працює усе суспільство, а відтак, Майдан має продовжуватися по всій Україні – від міста до села». На його думку, хорошим прикладом демократичних змін є Туніс, де три різні ідеологічні гілки – феміністи, секулярні атеїсти, ісламісти – змогли домовитися про конституційні зміни. Міхал Лучевський також поділяє думку про те, що для творення нової реальності треба єдність суспільства: «Треба спільнота, єдність, бо без цього ніяка конституція не допоможе».

Аби зміни в Україні стали незворотніми, нам треба пам’ятати, якою ціною далася нам ця революція, наголосив о. Василь Рудейко. «Небесна сотня має стати пам’яттю про події на Майдані і про причину тих подій, – зауважив служитель. – А в пам'ять про них ти готовий написати скаргу про безвідповідальність людей у роботі, підмести підлогу, не кинути недопалок на вулиці?».

За свідченнями священнослужителів, які брали участь в круглому столі, у людей вже відбулася переоцінка цінностей. Хабарництво і порушення правил дорожнього руху раніше були нормою, а тепер стали гріхом. «Майдан – це ламання стереотипів, ламання стін, коли ми змогли перебороти свої обмеженості і заговорили новою мовою одне до одного».

Як зазначили організатори заходу, небезпечність зв’язків між Майданом і богослов’ям лиш у тому, аби не повернутися до власних кластерів – ідеологічних та політичних, аби не повернутися до стереотипів, а формувати нову ідентичність України.

Система Orphus
Рейтинг
0
1
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • bopa1 | 17 вересня 2014, 22:12
    Коментувати коментар

    На мою думку, питання небезпечності під час Майдану було знято відношенням членів ВУРЦ у критичних соціально-політичних ситуаціях. Так, зокрема, велику роль відіграли монастирі і ченці Київських церков. В перспективі розвитку теми представляв би інтерес круглий стіл на тему "Християнсько-психологічний фактор перемоги зла в Україні на підсвідомому рівні як цивілізаційний феномен у 21 столітті". На цьому заході можна було б постаратися роз'яснити дії аспіранта (дзвонаря) КПБА, ченців монастиря ЧСВВ УГКЦ і т.п. Феномен 18-22 лютого, який привів до Героїв Небесної сотні і участі у ньому духовних осіб. Адже унікальний цивілізаційний фактор Небесної сотні не отримав тлумачення з позицій сучасної моральної християнської концепції Церкви. А для розвитку Київської церкви така праця необхідна!

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти