Джерела богословської думки

  • 16 червня 2014, 14:06 | Релігійна філософія | 

    Д-р. Юрій Чорноморець. Досвід та інтуїція

    Що таке філософія? Це спеціально організований досвід. Тобто це не лише увага до нових подій, не лише очікування та цінування чуда у звичайному житті. Це саме спроба мати нове життя, мати той досвід, який дає нашому життєсвіту стереоскопію. Ми намагаємося мислити, ковзаємо по поверхні текстів, діалогів, лекцій та семінарів. І раптом відчуваємо – ось воно, відкрилося нескінченна кількість зрізів, хоча і втратися основаність на чомусь одному. Відкрилося нескінченне багатство погляду і думки, житті і смислу, хоча і втратилася впевненість у єдиному можливому полі істинності та краси.

  • 14 квітня 2014, 16:06 | Патристика | 

    Т. Астахова. Проблема взаємозв'язку духовно-тілесного у вченні Оригена про людину

    У вченні Оригена про душу людини багато не­зрозумілого й невирішеного. Він більше створював у своєму розумі уявну людину, ніж спостерігав ре­ально існуючу в суспільстві. Ориген приділяє ба­гато уваги богослов’ю, іноді вибудовує онтологічні припущення про людину, ніж моралізує про жит­тя людини, подібно до свого сучасника Климента Олександрійського.

  • 25 березня 2014, 14:03 | Релігійна філософія | 

    бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ. Роздуми над теологічно-політичним трактатом Б. Спінози

    На думку Спінози Бог є іманентною, внутрішньою, а не трансцендентною причиною всіх речей. Все перебуває в Богові і в ньому зазнає руху. Природою філософ називає «всі речі» або «все». Субстанцію мислить як єдність і необхідність існування в ній. Атрибути Бога є одночасно і атрибутами природи. У філософії Спінози панує ідея Бога, він пантеїст і критикує схоластику і він вперше піддав науковій критиці Святе Письмо.

  • 6 лютого 2014, 16:28 | Релігійна філософія | 

    Ярослав Гвоздецький. Філософсько-релігійний зміст і перспективи християнського розуміння проблеми щастя

    Погляди Г.Сковороди на проблему щастя людини як важливу категорію її суспільно­го буття мають дієву актуальність сьогодні, зокрема в контексті духовного вдосконалення суспільства шляхом його виховання.

  • 13 січня 2014, 14:49 | Патристика | 

    Павло Содомора. Співдія вибору і скерування в діахронному аспекті

    Дискусія про вільну волю (liberum arbitrium) пов’язана з питанням волі як мисленнєвого прагнення. Якщо воля - розумове прагнення, здатність до посі­дання розуму для діяння та для дії розуму, то природа волі має залежати від природи практичного розуму.

  • 19 грудня 2013, 14:29 | Патристика | 

    Павло Содомора. Соціальна природа людини в Аристотеля, Августина і Томи 

    Моральні чесноти людини, згідно з Томою, мають функціональний характер, і вони сприймаються завдяки їхній роботі та функціям, що їх вирізняють. Якщо б природний закон не був моральною теорією, що передбачає певне моральне керівництво, то без роботи чеснот ми не знали б ані про добро зокрема, ані про прагнення його. Аристотель осмислює сприятливу долю (fortuna) як корисну і важливу для здобування та вправляння чеснот, а також для успіху окремих чеснотних виборів, однак Тома загалом говорить небагато про вплив долі на існування та діяльність чесноти.

  • 2 грудня 2013, 13:53 | Патристика | 

    Андрій Сов'як. «Універсальна природа» за твором «До Авлавія» святителя Григорія Ніського

    Твір Григорія Ніського «До Авлавія» належить до низки догматичних творів, які стали фундаментом для розвитку подальшого постхалкедонського богослов'я та його ключової концепції періхорезису. Дана проблематика, яку розвиває твір, також має місце у сучасному богослов'ї, оскільки затирається онтологічна та моральна ідентичність людини в українському середовищі, і не тільки. Він може служити добрим порадником для людини, яка шукає духовної поживи, і навпаки для інлектуальних сфер, які вивчають та пізнають людину як буття створене Богом Творцем.

  • 20 листопада 2013, 17:00 | Літургіка | 

    Д-р. Михайло Петрович. Вшанування східних та західних святих в Місяцеслові Греко-Католицької Церкви

    Костельник коротко відповів на закид, кажучи, що його «латинофобія» є якраз оправдана: в часі, коли поляки руйнують православні храми, щоб вичистити свій край з усякого «чужородного вигляду», було б абсурдним українцям почати будувати храми в польськім стилі. «Уведення латинських святих у наше богослужіння, на мою думку, – каже Костельник, – є інновацією навіть більш небезпечною»

  • 29 жовтня 2013, 14:17 | Патристика | 

    Павло Содомора. "Сума теології" Томи з Аквіну: термінологічні проблеми

    Рання середньовічна філософія головно спиралася на доктрину Платона, прихильником якої був Авґустин, видатний філософ доби раннього Середньовіччя. Однак із плином часу щоразу більше мислителів починали звертатися до творів Аристотеля. До спроби поєднати вчення Аристотеля із християнськими доктринами одним із перших вдався Альберт Великий. Його учень, Тома з Аквіну, досконало довершив цю справу

  • 16 жовтня 2013, 10:40 | Патристика | 

    Андрій Сов’як. Поняття «о κόλπος του πατρός» Йо. 1,18 [1]: ідентичність Отця та Сина

    Життя людини нерозривно поєднане з читанням та трактуванням Святого Письма, воно неначе бездонне джерело її живить та викристалізовує. Бажаючи пізнати сліди Божої слави людина шукає методи тлумачення Святого Письма, розглядає його у всіх можливих вимірах в практичному та спекулятивному, буквальному та алегоричному (духовному). На основі такого пошуку Бога утворились дві екзегетичні школи - Антіохійська та Олександрійська, з яких під натхненням Святого Духа виходили для проповіді Євангелія Мужі Церкви - святі Отці.

  • 4 жовтня 2013, 12:34 | Патристика | 

    Павло Содомора. Закон, право і справедливість у текстах Св. Томи з Аквіну (на матеріалі "Суми теології")

    Людське життя керується кількома порядками прав та законів, які надбудовуються один над одним і провадять людину до її кінцевої мети. Ці різні порядки законів частково залежать один від одного. Вічний закон, природний закон та Божий закон походять від Бога, а людський закон створила людина. Вічний закон, природний закон та людський закон перебувають на одній неперервній лінії, оскільки природний закон є результатом загального Божого закону, а людський закон - висновком та виокремленням із природного закону.

  • 25 вересня 2013, 17:12 | Релігійна філософія | 

    Віктор Жуковський. Проблематика відносин між Богом і світом у філософії Філона Олександрійського

    Філософія Філона Олександрійського є майже недослідженою в Україні. Одна з причин - від­сутність українських перекладів філософа. Тому головною перспективою подальших досліджень по­винно бути “відкриття” філософської спадщини Філона для широкого загалу українських філософів.

  • 9 вересня 2013, 11:21 | Патристика | 

    Світлана Журавльова. Жанрова природа агіографічної поезії доби Бароко

    У коло зацікавлень авторів агіографічної поезії потрапляє зображення внутрішнього світу персонажа - святого, який виступає бароковим ідеалом “вищої людини”, тієї людини, котра якраз і “підлягає церкві. релігійним та моральним нормам, підлягає не з примусу, а вільно.” і має щонайперше служити “Богові, якого місце в системі барокового мислення є так само центральне, як і місце людини”.

  • 15 серпня 2013, 13:52 | Літургіка | 

    о. Збігнєв Кшишовський. Приготування до молитви у східній Церкві

    Коли людина збирається зробити щось важливе, то перш за все замислюється над тим, як це вчинити, за допомогою яких засобів та інструментів, скільки це займе часу, які вона при цьому понесе витрати і т. д. Подібно є і з молитвою. Вона мусить бути добре приготованою.

  • 4 липня 2013, 17:14 | Літургіка | 

    Герард Подскальский. Молитва в Київській Русі. Її форми, роль і зміст

    Безперечно, багато людей відзначаються природною потребою молитви, отож мають і різні конкретні запитання саме щодо способу молитви. Чи в цьому контексті Київська Русь також відіграє варту уваги роль?

  • 10 червня 2013, 13:41 | Патристика | 

    Валерій Бабенко. Історіософське мислення митрополита Дмитра (Туптала) у контексті його літературно-художніх творів

    У будь-якого неупередженого дослідника не викликає сумніву той факт, що як славнозвісні «Житія святих», так і менш відомий та недописаний митро­политом Дмитром «Літопис, або збірний хронограф від початку світобуття до Різдва Христова» разом із його драмами, є прямим і безпосереднім відображен­ням історичного мислення автора, а отже, і його історіософією.

  • 25 квітня 2013, 12:58 | Джерела богословської думки | 

    Катерина Марчук. Візантійсько-болгарські впливи на формування тексту "Повісті врем’яних літ"

    Давній книжник користувався різноманітними перекладними творами, робив із них вибірки, старанно, на основі документів, намагався відтворити історію свого народу. Та якими б частими не були цитати із відомих візантійських хронік, вони не порушили стилю та змісту літописів, оскільки давні автори вдавалися до інтерпретацій, «підганяючи» чужоземний матеріал до власного тексту відповідно до поставленої творчої мети.

  • 16 квітня 2013, 12:11 | Патристика | 

    Світлана Журавльова. Синтез східного та західного богослов'я в поетичній книзі «Алфавит собранный, ритмами сложенный...» Свт. Іоана Максимовича

    Як людина свого часу, свт.Іоан Максимович також не відкидає думки, що молитовне споглядання, містичне візіонерство західної традиції сприятиме глибшому розумінню настанов Отців Церкви, осягненню Божественних таїнств, переживанню єднання з Богом.

  • 1 квітня 2013, 11:22 | Патристика | 

    Святослав Кияк. Екуменічний аспект у містичних традиціях католицизму і православ'я

    Доктринальні основи аскетичної й містичної практики та досвіду католицизму й православ’я, незважаючи на спільну христоцентричну основу, з огляду на відомі історично-церковні обставини, які вплинули й на особливості розвитку їх містичних традицій, усе ж різняться між собою як за своєю теорією, так і за принципами та свідоцтвами, що набуло особливого окреслення, починаючи від епохи середньовіччя.

  • 25 березня 2013, 12:30 | Біблеїстика | 

    Андрей Пузынин (PhD, LicDD).Традиция евангельских христиан: реконструкция практики библейского толкования

    Цель настоящего исследования заключается в том, чтобы предложить стратегию реконструкции практики библейского толкования для традиции евангельских христиан. Заслуженный профессор богословия Йельского университета Дэвид Келси дает следующее определение термину «практика»: