Релігійна філософія

  • 16 червня 2014, 14:06 | Релігійна філософія | 

    Д-р. Юрій Чорноморець. Досвід та інтуїція

    Що таке філософія? Це спеціально організований досвід. Тобто це не лише увага до нових подій, не лише очікування та цінування чуда у звичайному житті. Це саме спроба мати нове життя, мати той досвід, який дає нашому життєсвіту стереоскопію. Ми намагаємося мислити, ковзаємо по поверхні текстів, діалогів, лекцій та семінарів. І раптом відчуваємо – ось воно, відкрилося нескінченна кількість зрізів, хоча і втратися основаність на чомусь одному. Відкрилося нескінченне багатство погляду і думки, житті і смислу, хоча і втратилася впевненість у єдиному можливому полі істинності та краси.

  • 25 березня 2014, 14:03 | Релігійна філософія | 

    бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ. Роздуми над теологічно-політичним трактатом Б. Спінози

    На думку Спінози Бог є іманентною, внутрішньою, а не трансцендентною причиною всіх речей. Все перебуває в Богові і в ньому зазнає руху. Природою філософ називає «всі речі» або «все». Субстанцію мислить як єдність і необхідність існування в ній. Атрибути Бога є одночасно і атрибутами природи. У філософії Спінози панує ідея Бога, він пантеїст і критикує схоластику і він вперше піддав науковій критиці Святе Письмо.

  • 6 лютого 2014, 16:28 | Релігійна філософія | 

    Ярослав Гвоздецький. Філософсько-релігійний зміст і перспективи християнського розуміння проблеми щастя

    Погляди Г.Сковороди на проблему щастя людини як важливу категорію її суспільно­го буття мають дієву актуальність сьогодні, зокрема в контексті духовного вдосконалення суспільства шляхом його виховання.

  • 25 вересня 2013, 17:12 | Релігійна філософія | 

    Віктор Жуковський. Проблематика відносин між Богом і світом у філософії Філона Олександрійського

    Філософія Філона Олександрійського є майже недослідженою в Україні. Одна з причин - від­сутність українських перекладів філософа. Тому головною перспективою подальших досліджень по­винно бути “відкриття” філософської спадщини Філона для широкого загалу українських філософів.

  • 29 січня 2013, 12:09 | Релігійна філософія | 

    Олександр Маслак. Послання апостола Павла і джерела християнського розуміння природного права

    Людина з її сумлінням є частиною Богом створеної природи, а отже, й ланцюжком, що поєднує Творця і творіння. Як зазначав католицький теолог Шарль Журне: “Апостол Павло відкриває нам, що Бог може бути пізнаним нами і осмисленим з Його творінь. З тих пір ми бачимо, в якому сенсі Церква є хранителькою природного права: це не вона обґрунтувала його, а природа”

  • 19 вересня 2012, 12:07 | Релігійна філософія | 

    Андрій Баумейстер. Христианская теология и судьбы европейской традиции

    Андрій БАУМЕЙСТЕР, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, доцент Національного Університету "Києво-Могилянська Академія", викладач Вищого Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського

  • 23 травня 2011, 12:28 | Релігійна філософія | 

    Олександр Вовк. Пізнання абсолютного Блага в філософії Платона

    Якщо існує прекрасне, добре та інше саме по собі, то з тією ж необхідністю, з якою існують ці сутності, існує і наша душа, а якщо немає одного, то немає і іншого. А те, що об`єктивна апріорна сфера цих сутностей існує - для нас очевидно, адже «до цих сутностей ми підводимо все отримане нами в чуттєвих сприйняттях». «Пригадування» - умова можливості трансцендентального категоріального синтезу. (А ерос - сила, що здійснює такий синтез).

  • 18 лютого 2011, 17:33 | Релігійна філософія

    Андрій Баумейстер. Теологія sive метафізика в Аристотеля і Томи Аквінського

    Щоб виявити предметну область першої філософії як відмінну від фізики та математики, Аристотель (як завжди) використовує прозаїчний приклад. Для показу різниці між зазначеними "теоретичними" науками Стагірит вживає поняття "кирпате" та "увігнуте" (Met. Е, 1026b 30): "Предмети, що визначаються, та суті цих предметів, одні можна порівняти з "кирпатим", a інші — з "увігнутим": вони відрізняються одне від іншого тим, що "кирпате" є щось поєднане з матерією (адже "кирпате" — це "вигнутий" nie), a "увігнуте" існуе без чуттєво сприйнятої матерії".

  • 14 лютого 2011, 17:36 | Релігійна філософія | 

    Андрій Баумейстер. Філософія як благочестиве життя. Про один мотив платонівської метафізики

    Може постати питання: відтак, філософія як певний спосіб життя відміняє богослужіння? Це не так. Платон в цьому моменті не займае чіткої позиції (хоча багато фраґментів безпосередньо вказують на прак-тшсу богослужінь. Найяскравіший доказ - Legg. 716 cd). Власне в неоп-латонізмі молитва та богослужебна практика починають відігравати велику роль для філософствування. Можна сказати, що Платон обгру-нтовує онтологічний статус благочестя, тоді як обґрунтування он-тологічного статусу богослужіння буде здійснено лише багато сто-літьпотому...

  • 22 січня 2011, 13:38 | Релігійна філософія | 

    Віктор Котусенко. Метафізичне вчення про аналогію у Томи Аквінського: аналогія як пропорція та пропорційність

    Тома Аквінський у своїх творах подеколи ототожнює поняття analogia з пропорцією (у широкому чи вузькому сенсі), а іноді – з пропорційністю (як у Арістотеля). Використовуючи поняття аналогії стосовно певних філософських питань, Аквінат іноді ототожнює ці два виміри, іноді розводить. Саме ж поняття proportio в усьому масиві томістичних творів зберігає два значення – або ж двочастинного прямого відношення, або ж чотиричастинної пропорційності.

  • 16 грудня 2010, 22:40 | Релігійна філософія | 

    Роман Татарів. OUSIA: забуте значення слова

    Мета цієї статті полягає в тому, щоб показати двозначність і помилковість однозначного розуміння такого важливого філософського терміну, як ousia. Частіше за все це давньогрецьке слово традиційно перекладається як "сутність".

  • 15 грудня 2010, 08:11 | Релігійна філософія | 

    Дарья Зиборова. Время и антропология: память, диалог и Другой.

    Современная философская ситуация возникала изначально как оппозиция метафизике и онтологии, исходящим из разделения бытия и становления, то есть, построенным согласно парадигме античности. В противоположность онтологии, базирующейся на идее вечности, философия XX века рассматривает мир в его текучей изменчивости, и строит онтологию времени, в которой фундаментальными определениями реальности становятся изменчивость и текучесть. Оппозиция бытие/становление замещается тезисом «бытие есть становление».

  • 10 грудня 2010, 09:32 | Релігійна філософія | 

    Віктор Котусенко. Теорія аналогії буття у філософії томізму: постановка проблеми і формування коментаторських традицій

    Варто зауважити, що під впливом представників іберійського відродження перебували і професори Києво-Могилянської академії, котрі у тих частинах своїх філософських курсів, які було присвячено аналогії, використовують поняттєвий апарат Суареса, Фонсеки, Ов’єдо та інших філософів єзуїтського ордену.

  • 9 грудня 2010, 00:49 | Релігійна філософія | 

    Дарья Зиборова. Событие и эпистемология: пространство диалога

    Вопрос о познании истины — это вопрос о познающем. Если вневременная истина познается субъектом, вовлеченным в поток времени, «пленником времени», то в каком же отношении находится универсальность истины и историческая динамика? Истина во времени – не становится ли временной истиной? Не обречены ли мы на релятивизм, если в эпистемологию вторгается время?

  • 30 листопада 2010, 22:08 | Релігійна філософія | 

    Андрій Баумейстер. Ідея модерну і традиція Заходу

    Сьогодні кажуть про непорозуміння між культурами Заходу і Сходу, про брак загальноприйнятих теорій, про відсутність «спільної мови». Ризикну сказати, що така теорія й така мова, зрозумілі для культур християнства, юдаїзму та ісламу, існували у XII–XIV століттях.

  • 24 листопада 2010, 20:25 | Релігійна філософія | 

    Дарья Зиборова. Длительность и свобода: антропология Анри Бергсона

    Подлинная сущность человека – его глубинное «я», не поддающееся количественным измерениям, является качественной множественностью состояний сознания. Его сутью является длительность, оно характеризуется абсолютной свободой, и именно оно порождает искусство, поскольку всегда добивается индивидуальности. Позже эта концепция Бергсона была воспринята экзистенциалистами в виде «подлинной» и «неподлинной» экзистенции.

  • 24 листопада 2010, 17:47 | Релігійна філософія | 

    Олександр Вовк. Теорія софросіне як само- та Богопізнання в діалогах Платона

    Грецьке слово sophrosine має ряд взаємопов'язаних значень. Воно означає і цноту як чистоту чуттєвого тіла, і практичну кміт­ливість (ремісничі навики), і цілісну теоретично-практичну здат­ність судження. Софросіне — це не є платонівський «ум», адже noys означає здатність розуму, яка актуалізується в інтелектуаль­ній інтуїції, теоретичних і містичних станах душі. А sophrosine для Платона — це здатність цілісної душі, розуму і розсудку до всіх можливих суджень.

  • 21 листопада 2010, 15:58 | Релігійна філософія | 

    Зиборова Дарья. Время и Другой. Эсхатологический контекст

    Главный вопрос современной философии – вопрос о Другом, концепты Встречи и Диалога являются основными в большинстве философских и богословских дискурсов.

  • 17 листопада 2010, 22:14 | Релігійна філософія | 

    Ольга СЕДАКОВА. Вопрос о человеке в современной секулярной культуре (с эпиграфом «Что есть человек, яко Ты помнишь его» (Пс. 8.5)

    Характер современного искусства точнее всего может быть определен как травматический. О причинах извращенности и доминирования искусства обыденности, не видящего грань между смыслом и бессмыслицей, рассуждает О.А. Седакова.

  • 13 листопада 2010, 01:02 | Релігійна філософія | 

    Михаил Черенков. Религия за скобками: феноменология в теологической перспективе

    Феноменология религии уже пережила этап быстрого роста в качестве самостоятельного направления и перешла в стадию постинституальную, когда ее эвристическое значение не вызывает сомнения, но границы размыты как никогда.